Два тижні водії транспортної дирекції компанії «Метінвест Покровськвугілля» у складі гуманітарного конвою намагалися прорватися до обложеного Маріуполя, щоб вивезти мирних жителів з-під обстрілів

Їдуть лише добровольці

Двадцять водіїв на чолі з начальником автоколони Сергієм Сучковим на п'ятнадцяти робочих автобусах виїхали до Запоріжжя, де провели два тижні, намагаючись різними шляхами дістатися Маріуполя, але, на жаль, безуспішно.

Між небезпечними рейсами водії допомагали вивозити жінок та дітей із окупованого Бердянська. Завдяки їх мужності 120 вихованців місцевого дитячого будинку було доставлено до запорізького залізничного вокзалу. На поїзді діти вирушили до Польщі, а потім – до Італії.

Багатьом маріупольцям вдалося вирватися з міста і дістатися Бердянська своїм ходом. Більше тисячі людей до Запоріжжя вивезла колона шахтарських автобусів. Ця поїздка тривала цілу добу через постійні обстріли. Водії ризикували життям, щоби вивезти мирних жителів на безпечну територію.

Сергій Сучков прийшов у транспортну дирекцію кілька місяців тому. Спочатку був механіком автоколони. А буквально за три дні до початку війни її очолив. Спеціалісту довелося вже в бойових умовах доводити свій професіоналізм, і він гідно виконав покладену на нього місію.

Зараз начальник автоколони і двадцять водіїв знаходяться вдома, у безпеці. Їх з нетерпінням чекали рідні та близькі. У сім'ї Сучкових підростають двоє дітей. Старшому синові вісім років, а маленькій доньці лише десять місяців. Сергій зазначає, що всі автобуси повернулися на підприємство в цілості та безпеці, без жодної подряпини.

- Ми розуміли, яка небезпека загрожує в цій поїздці, але не могли вчинити інакше. Адже тим людям із Маріуполя було набагато гірше. Тож у рейс пішли лише добровольці. Єдиним нашим захистом були п'ятнадцять священнослужителів, які вирушили разом із нами. Можливо, дякуючи їх молитвам, ми й повернулися додому живими, – резюмував начальник автоколони.

Династія Іванових не підведе

Брати Іван та Дмитро одні з перших викликалися йти в небезпечний рейс. В обох за плечима солідний досвід пасажирських перевезень та професійна майстерність, яка передалася у спадок. Адже хлопці з робітничої династії Іванових, яку добре пам'ятають у АТП 11 411, де все своє життя водієм автобуса пропрацював їх дід, Іван Полікарпович.

Вісімнадцятилітнім юнаком він уперше переступив прохідну автопарку. А на пенсію пішов після сімдесяти років. Потім Івана Іванова змінив його син Сергій, батько братів. Він також віддав автопідприємству кілька десятків років. Багато працівників АТП потім перейшли в автобазу «Укрбуд», яка зараз входить до складу транспортної дирекції компанії «Метінвест Покровськвугілля».

Три роки тому братам Івановим, як найдосвідченішим водіям, довірили новий автобус МАЗ. З того часу вони працюють в одному екіпажі, змінюючи один одного на змінах. Возять шахтарів із селища Шевченка до шахтоуправління «Покровське» та навпаки. На своєму вірному залізному коні Іван і Дмитро вирушили до Запоріжжя, щоб допомогти маріупольцям.

Молодший Іван підтримав ініціативу брата, адже вони одна команда не лише за родинним зв’язком, а й на роботі. Та й коли близька людина поруч, їхати до складного рейсу якось спокійніше. Брат завжди підтримує і словом, і ділом. А в Івана, до того ж, є великий досвід саме в пасажирських перевезеннях.

Два тижні, які водії транспортної дирекції провели фактично у зоні військових дій, вони витримали з честю. А найбільшою нагородою для всіх стали слова подяки врятованих людей.